Технологія монтажу вентильованого фасаду

Монтаж вентильованого фасаду

1. Монтаж вентильованого фасаду повинен виконуватись після завершення будівельно-монтажних робіт з виготовлення стін будинку. Суворо дотримуючись вимог ДСТУ Б В.2.6 – 35: 2008 пункти 8.1 – 8.18.
2. До початку монтажних робіт ізольовані поверхні звільняються від виступаючих деталей, які не є конструктивними елементами будівлі. Напливи бетону або розчину, а також фрагменти старої пошкодженої штукатури повинні бути видалені, тріщини та інші заглиблення підлягають заповненню і обробці. В подальшому, при визначенні необхідної глибини анкерування дюбелів, товщина штукатурних шарів не враховується.
3. Перед початком монтажу вентфасаду здійснюється обстеження огороджувальних конструкцій будинку для визначення несучої здатності анкерних і тарілчастих дюбелів.
4. Несуча здатність визначається шляхом пробної забивки дюбелів та їх витягання з фіксацією витягувальної сили. Допустиме навантаження визначається за результатами випробувань та рекомендацій виробників дюбелів.
5. При підготовці до монтажу попередньо виконуються наступні роботи:

  • визначення відхилень фасаду від вертикалі;
  • закладка рівня цоколя (нижня фасаду);
  • визначення місця розташування віконних відкосів;
  • визначення відстані між вікнами та перекриттям;
  • визначення координат краю покрівлі.

6. Після виконання робіт по п.5. Виконують розмітку отворів під анкерні дюбелі та здійснюють монтаж несучої підконструкції.
7. Першим етапом монтажу несучої підконтрукції є встановлення фасадних кронштейнів за допомогою анкерних дюбелів.
8. Для зменшення тепловтрат між кронштейнами та огороджувальною конструкцією встановлюють теплоізоляційні прокладки із жорсткого пластику – терморозриви.
9. По вертикалі кронштейни встановлюються з шагом 0,9-1,1 м. Можливо зменшення шагу з метою збільшення міцності конструкції. Монтуючи HPL панель горизонтальний крок кронштейнів слід спрямовувати відповідно до таблиці вітрових навантажень.
10. При бурінні отворів під фасадні анкери необхідно дотримуватися наступних вимог:

  • перед початком монтажу необхідно провести випробування анкерів на вирив для того, щоб підібрати найбільш підходящі;
  • для буріння отворів необхідно використовувати бури, відповідні номіналам анкера;
  • відстань від отворів до краю стінки або наступного отвору повинна бути не меншою ніж глибина анкерів що використовуються;
  • готові отвори необхідно продути для видалення шлаку.

11. Головки розпірних елементів анкерних дюбелів після їх закручування захищають фарбуванням або за рахунок установки захисних пластикових заглушок (ковпачків). При товщині теплоізоляції від 80 мм і більше необхідність у застосуванні таких випадає.
12. Плити утеплювача встановлюють, починаючи з нижнього ряду, що спирається на кутовий стартовий профіль, який закріплюється на рівні цоколя.
13. Плити утеплювача кріплять безпосередньо до огороджувальної конструкції за допомогою тарілчастих дюбелів з дотриманням наступних правил:

  • зсув швів по горизонталі;
  • зубчаста перев’язка на вулиці будівлі;
  • обши- вка проходів плитами з підігнаними по місцю вирізами, тощо.

14. На поверхні утеплювача закріплюють вітро-паро мембрану з переходом між суміжними полотнами у ділянці стиків не більше 100-150 мм.
15. Далі встановлюють вертикальні несучі профілі. При цьому вставляють в тимчасовий зажим фасадного кронштейну, вирівнюють до проектного положення і закріплюють за допомогою нержавіючих самонарізаних гвинтів або витяжних заклепок. Варто відмітити, що необхідно використовувати нержавіючі заклепки (А2/А2) або алюмінієві заклепки з нержавіючим сердечником (A1/A2). Зажим кронштейна дозволяє використовувати направляючі профілі для вентильованого фасаду з товщиною полок в межах 2,0-4,0 мм. Максимально допустима довжина направляючої – 4000 мм. При використанні більш довгих напрямних профілів, необхідні додаткові розрахунки.
16. Кінцевим етапом монтажу системи вентильованого фасаду є встановлення зовнішньої обшивки, в якості якої використовуються HPL панель.
17. В якості кріпильних елементів для фасадних плит HPL використовують витяжні заклепки з широким буртом або фасадну клейову систему.

Клейова система монтажу

18. Якщо вентильований фасад монтується клейовим способом необхідно дотримуватися наступної послідовності операцій:

  • очистити зовнішню площину направляючої від різноманітного сміття та пилу;
  • алюмінієвий профіль необхідно зачистити абразивом Scotch-Brite 07447 або нождачною бумагою М40 або М50 в одному напрямку;
  • протягом 45-ти хвилин після обробки алюмінію абразивом, використовуючи очищувач, необхідно очистити (безворсовою ганчіркою змоченою в АКТИВАТОРІ АР 596), знежирити поверхню направляючої і почекати 20 хвилин для її висихання;
  • при необхідності посилення адгезії, на очищену суху поверхню направляючої наносять грунт. Також грунт наноситься і на склеювану ділянку HPL і почекати 30 хвилин до його висихання;
  • після висихання грунту, по направляючій розміщають монтажну стрічку, яка надалі забезпечить тимчасову фіксацію плит, до повної полімеризації клею.

Важливо! монтаж панелей повинет бути закінчений протягом 15 хвилин з моменту нанесення клею еа дуталі які зклеюються
– використовуючи спеціальний монтажний пістолет, нанесіть клей на направляючий профіль, уздовж монтажної стрічки. Для ефективного та акуратного монтажу рекомендується використовувати трикутну насадку;
– зняти захисну плівку з монтажної стрічки;
– прикласти підготовлену плиту одночасно до двох направляючих.
Монтажна стрічка зразу фіксує положення плити, отже, після притиснення, намагатися переміщувати плити не рекомендується. При встановленні облицювальних плит шви необхідно розраховувати виходячи з температурного розширення HPL.

Заклепкова система монтажу

19. Монтаж вентильованих фасадів заклепковою системою виконується за даною технологією:
– застосовують заклепки 4,8х18 з широким бортом (зовнішній діаметр заклепки – 16 мм). Отвір в плиті для такого типу заклепок повинен складати 5 мм – для нерухомої точки (фіксована точка) і 7 мм для рухомих точок.
Заборонено використовувати кріпильні елементи з потайною головкою!
– в місцях механічного кріплення плит до алюмінієвої підсистем між плитою та підсистемою слід заклеїти прокладку з EPDM стрічок, розміром 15х15 мм. – при використанні для підсистем інших матеріалів, таких як дерево, чорний метал, оцинкований метал – отвори в плитах HPL можуть змінюватися. Для визначення діаметра отворів у використовуваних матеріалах необхідно брати до уваги їх теплові розширення.

20. Ширина повітряного зазору між облицюванням і поверхнею утеплювача не повинна бути менше 20 і більше 100 мм на будь-якій ділянці системи.
21. В місцях примикання системи до цоколя повітряний зазор знизу закривають перфорованими листами з нержавіючої або оцинкованої фарбувальної сталі. Сумарна площа перфорації повинна бути не менше 50% перерізу повітряного зазору.
22. В місцях примикання системи до крівлі повітряний зазор з верхньої частини закривають перфорованим листом із нержавіючої сталі або оцинкованої фарбувальної сталі. При необхідності на таких ділянках встановлюється також захисний «фартук» з тих же матеріалів для запобігання попадання дощових та водяних вод всередину зазору. Сумарна площа перфорації повинна бути не менше 50% перерізу повітряного зазору.
23. Облицювання панелями віконних та інших виробів виконується накладками з пофарбованої оцинкованої або нержавіючої листової сталі.
24. Нижній і верхній край облицювальної плити HPL не повинен виступати від нижньої крайньої точки спрямованого профілю більше, ніж на 20 мм.
25. Теплові зазори між плитами HPL розраховуються виходячи з його фізико-механічних властивостей. Для температурних перепадів в Україні ця величина становить 1,8 мм на 1 м HPL для товщини 4 мм і більше для вертикальних швів. Тобто, при стикуванні двох плит, довжиною 1 метр, деформаційний зазор повинен бути не менше 3,6 мм. Для горизонтальних швів теплове розширення HPL становить 3,6 мм на 1 метр. Тобто, при стикуванні двох плит, шириною 1 метр, деформаційний зазор повинен бути не менше 7,2 мм.