Технологія монтажу вентильованого фасаду

Монтаж вентильованого фасаду

1. Монтаж вентильованого фасаду повинен виконуватись після завершення будівельно-монтажних робіт з виготовлення стін будинку. Суворо дотримуючись вимог ДСТУ Б В.2.6 – 35: 2008 пункти 8.1 – 8.18.
2. До початку монтажних робіт ізольовані поверхні звільняються від виступаючих деталей, які не є конструктивними елементами будівлі. Напливи бетону або розчину, а також фрагменти старої пошкодженої штукатури повинні бути видалені, тріщини та інші заглиблення підлягають заповненню і обробці. В подальшому, при визначенні необхідної глибини анкерування дюбелів, товщина штукатурних шарів не враховується.
3. Перед початком монтажу вентфасаду здійснюється обстеження огороджувальних конструкцій будинку для визначення несучої здатності анкерних і тарілчастих дюбелів.
4. Несуча здатність визначається шляхом пробної забивки дюбелів та їх витягання з фіксацією витягувальної сили. Допустиме навантаження визначається за результатами випробувань та рекомендацій виробників дюбелів.
5. При підготовці до монтажу попередньо виконуються наступні роботи:

  • визначення відхилень фасаду від вертикалі;
  • закладка рівня цоколя (нижня фасаду);
  • визначення місця розташування віконних відкосів;
  • визначення відстані між вікнами та перекриттям;
  • визначення координат краю покрівлі.

6. Після виконання робіт по п.5. Виконують розмітку отворів під анкерні дюбелі та здійснюють монтаж несучої підконструкції.
7. Першим етапом монтажу несучої підконтрукції є встановлення фасадних кронштейнів за допомогою анкерних дюбелів.
8. Для зменшення тепловтрат між кронштейнами та огороджувальною конструкцією встановлюють теплоізоляційні прокладки із жорсткого пластику – терморозриви.
9. По вертикалі кронштейни встановлюються з шагом 0,9-1,1 м. Можливо зменшення шагу з метою збільшення міцності конструкції. Монтуючи HPL панель горизонтальний крок кронштейнів слід спрямовувати відповідно до таблиці вітрових навантажень.
10. При бурінні отворів під фасадні анкери необхідно дотримуватися наступних вимог:

  • перед початком монтажу необхідно провести випробування анкерів на вирив для того, щоб підібрати найбільш підходящі;
  • для буріння отворів необхідно використовувати бури, відповідні номіналам анкера;
  • відстань від отворів до краю стінки або наступного отвору повинна бути не меншою ніж глибина анкерів що використовуються;
  • готові отвори необхідно продути для видалення шлаку.

11. Головки розпірних елементів анкерних дюбелів після їх закручування захищають фарбуванням або за рахунок установки захисних пластикових заглушок (ковпачків). При товщині теплоізоляції від 80 мм і більше необхідність у застосуванні таких випадає.
12. Плити утеплювача встановлюють, починаючи з нижнього ряду, що спирається на кутовий стартовий профіль, який закріплюється на рівні цоколя.
13. Плити утеплювача кріплять безпосередньо до огороджувальної конструкції за допомогою тарілчастих дюбелів з дотриманням наступних правил:

  • зсув швів по горизонталі;
  • зубчаста перев’язка на вулиці будівлі;
  • обши- вка проходів плитами з підігнаними по місцю вирізами, тощо.

14. На поверхні утеплювача закріплюють вітро-паро мембрану з переходом між суміжними полотнами у ділянці стиків не більше 100-150 мм.
15. Далі встановлюють вертикальні несучі профілі. При цьому вставляють в тимчасовий зажим фасадного кронштейну, вирівнюють до проектного положення і закріплюють за допомогою нержавіючих самонарізаних гвинтів або витяжних заклепок. Варто відмітити, що необхідно використовувати нержавіючі заклепки (А2/А2) або алюмінієві заклепки з нержавіючим сердечником (A1/A2). Зажим кронштейна дозволяє використовувати направляючі профілі для вентильованого фасаду з товщиною полок в межах 2,0-4,0 мм. Максимально допустима довжина направляючої – 4000 мм. При використанні більш довгих напрямних профілів, необхідні додаткові розрахунки.
16. Кінцевим етапом монтажу системи вентильованого фасаду є встановлення зовнішньої обшивки, в якості якої використовуються HPL панель.
17. В якості кріпильних елементів для фасадних плит HPL використовують витяжні заклепки з широким буртом або фасадну клейову систему.

Клейова система монтажу

18. Якщо вентильований фасад монтується клейовим способом необхідно дотримуватися наступної послідовності операцій:

  • очистити зовнішню площину направляючої від різноманітного сміття та пилу;
  • алюмінієвий профіль необхідно зачистити абразивом Scotch-Brite 07447 або нождачною бумагою М40 або М50 в одному напрямку;
  • протягом 45-ти хвилин після обробки алюмінію абразивом, використовуючи очищувач, необхідно очистити (безворсовою ганчіркою змоченою в АКТИВАТОРІ АР 596), знежирити поверхню направляючої і почекати 20 хвилин для її висихання;
  • при необхідності посилення адгезії, на очищену суху поверхню направляючої наносять грунт. Також грунт наноситься і на склеювану ділянку HPL і почекати 30 хвилин до його висихання;
  • після висихання грунту, по направляючій розміщають монтажну стрічку, яка надалі забезпечить тимчасову фіксацію плит, до повної полімеризації клею.

Важливо! монтаж панелей повинет бути закінчений протягом 15 хвилин з моменту нанесення клею еа дуталі які зклеюються
– використовуючи спеціальний монтажний пістолет, нанесіть клей на направляючий профіль, уздовж монтажної стрічки. Для ефективного та акуратного монтажу рекомендується використовувати трикутну насадку;
– зняти захисну плівку з монтажної стрічки;
– прикласти підготовлену плиту одночасно до двох направляючих.
Монтажна стрічка зразу фіксує положення плити, отже, після притиснення, намагатися переміщувати плити не рекомендується. При встановленні облицювальних плит шви необхідно розраховувати виходячи з температурного розширення HPL.

Заклепкова система монтажу

19. Монтаж вентильованих фасадів заклепковою системою виконується за даною технологією:
– застосовують заклепки 4,8х18 з широким бортом (зовнішній діаметр заклепки – 16 мм). Отвір в плиті для такого типу заклепок повинен складати 5 мм – для нерухомої точки (фіксована точка) і 7 мм для рухомих точок.
Заборонено використовувати кріпильні елементи з потайною головкою!
– в місцях механічного кріплення плит до алюмінієвої підсистем між плитою та підсистемою слід заклеїти прокладку з EPDM стрічок, розміром 15х15 мм. – при використанні для підсистем інших матеріалів, таких як дерево, чорний метал, оцинкований метал – отвори в плитах HPL можуть змінюватися. Для визначення діаметра отворів у використовуваних матеріалах необхідно брати до уваги їх теплові розширення.

20. Ширина повітряного зазору між облицюванням і поверхнею утеплювача не повинна бути менше 20 і більше 100 мм на будь-якій ділянці системи.
21. В місцях примикання системи до цоколя повітряний зазор знизу закривають перфорованими листами з нержавіючої або оцинкованої фарбувальної сталі. Сумарна площа перфорації повинна бути не менше 50% перерізу повітряного зазору.
22. В місцях примикання системи до крівлі повітряний зазор з верхньої частини закривають перфорованим листом із нержавіючої сталі або оцинкованої фарбувальної сталі. При необхідності на таких ділянках встановлюється також захисний «фартук» з тих же матеріалів для запобігання попадання дощових та водяних вод всередину зазору. Сумарна площа перфорації повинна бути не менше 50% перерізу повітряного зазору.
23. Облицювання панелями віконних та інших виробів виконується накладками з пофарбованої оцинкованої або нержавіючої листової сталі.
24. Нижній і верхній край облицювальної плити HPL не повинен виступати від нижньої крайньої точки спрямованого профілю більше, ніж на 20 мм.
25. Теплові зазори між плитами HPL розраховуються виходячи з його фізико-механічних властивостей. Для температурних перепадів в Україні ця величина становить 1,8 мм на 1 м HPL для товщини 4 мм і більше для вертикальних швів. Тобто, при стикуванні двох плит, довжиною 1 метр, деформаційний зазор повинен бути не менше 3,6 мм. Для горизонтальних швів теплове розширення HPL становить 3,6 мм на 1 метр. Тобто, при стикуванні двох плит, шириною 1 метр, деформаційний зазор повинен бути не менше 7,2 мм.

Очищення панелей

Очищення панелей

1. Наступна інструкція підходить для періодичного очищення/обслуговування та для очищення після
монтажу (залишки клею тощо).

2. Використовуйте не абразивну тканину (Тканина на основі бавовни/тканина з мікрофібри Vileda® або аналоги) змочену одним з наступних чистячих засобів:

  • 5% мильним розчином (для  цього підходить будь-яке господарське мило)
  • Антистатичний очищувач + Компонент для догляду за пластиком (AKU) від Burnus® або аналоги. 
  • Oxivir Plus Spray (Вироблено компанією Diversey – www.diverseysolutions.com) або аналоги.   
  • Sprint Spitfire Spray (Вироблено компанією Diversey – www.diverseysolutions.com) або аналоги.


Усі механічні системи очищення, наприклад обертальні щітки / шкребки і т. д. неприйнятні,
оскільки можуть завдати стійкого пошкодження поверхні. 

3. Протріть поверхню не абразивною тканиною для видалення будь-яких залишків очищувача.

4. Протріть поверхню не абразивною тканиною, змоченою звичайною водою та залиште поверхню
на 5 хвилин, щоб вона висохла. 

5. Очистіть поверхню сухою тканиною.

6. При підготовці очищувачів дотримуйтесь інструкцій виробника.

7. Для очищення поверхні панелі не слід використовувати наступні хімічні речовини: 

7.1. Тверді сполуки: Гідроксид амонію, Гідроксид натрію, Гіпохлорит натрію, Хлорид натрію. 

7.2. Кислотні сполуки: Соляна кислота, сірчана кислота, азотна кислота, фосфорна кислота,
оцтова кислота, гідрофторидна кислота, хромолева кислота, формальдегід, мурашина кислота,
фенол.

7.3. Реактиви: Нітрат срібла, Перманганат калію, Хлорид заліза (III), Сульфат міді,
настоянка йоду. 

7.4. Органічні розчинники: фурфурол, ацетон, етиловий спирт, бутанон, метиленхлорид,
етилацетат, н-бутилацетат, н-гексан, метиловий спирт, метилізобутилкетон, тетрагідрофуран
(ТГФ), толуол, трихлоретилен, ксилен, метил віолет 2Б. 

7.5. Органічні сполуки: моноетиленгліколь (МЕГ), діетиленгліколь (ДЕГ).

Конструкція вентильованого фасаду

Конструкція вентильованого фасаду

1. Утеплювач і паробар’єр.

Утеплювач із зовнішньої сторони стіни забезпечує максимально можливу акумуляцію тепла у несучих будівельних елементах. Він зменшує температурні коливання стін, за допомогою чого зводить до мінімуму можливість появи тріщин на несучій конструкції.

Властивості зовнішнього утеплюючого шару:

  • підвищує довговічність і надійність будови;
  • перешкоджає охолодженню і втраті тепла взимку;
  • запобігає перегріву огороджувальних конструкцій влітку;
  • забезпечує оптимальну температуру і комфорт у приміщеннях.

Ще однією перевагою застосування утеплювача є його шумоізолюючі властивості. Для навісних вентильованих фасадів будівель зазвичай використовується негорюча мінераловатна плита. Водостійка мінеральна вата використовується як утеплювач (ROCKWOOL, PAROC, IZOMAT).

Елементами кріплення утеплювача використовуються тарілчасті дюбелі з металевим сердечником. Вони виготовлені провідними виробниками і мають сертифікат відповідності.

Паропроникна мембрана використовується для захисту утеплювача та внутрішніх елементів стін від поривів вітру та вологи. Вона відводить водяну пару із вільного простору під покрівлею та утеплювача в будинках усіх типів.

Матеріал вкладається із зовнішнього сторони утеплювача під зовнішнім облицюванням стіни. Паропроникна мембрана подозволяє зберегати теплозахисні характеристики утеплювача і значно подовжує термін єксплуатації всієї конструкції вентильованого фасаду. Сучасні паропроникні мембрани демонструють такі пропускні спроможності: понад 100 літрів водяної пари на добу у будинку середнього розміру, що значно перевищує кількість 10 літрів в день (середній показник для однієї сім’ї). Для захисту плит фасаду від вивітрювання і вологи рекомендується використовувати вітропаробар’єр – вітрозахисну мембрану з щільністю не менше 110гр/м2 і паропроникністю щонайменше 3500 гр/м2.

2. Анкери

Анкери призначені для кріплення кронштейнів до стіни. Тип застосовуваних анкерів обирається залежно від матеріалу стіни. Перед тим як почати монтаж вентильованого фасаду необхідно зробити випробування анкерів на вирив для визначення відповідних вимог по навантаженнях. Рекомендовані виробники, які мають сертифікацію відповідно  вимогам, – Fisher, Wkret-met, Hilti та ін.

3. Кронштейни

Призначені для кріплення направляючих профілів до стіни, забезпечуючи відстань від облицювального матеріалу до стіни. Самозатискні мають скобу для тимчасового утримання направляючої під час нівелювання площин конструкції. Можливе використання кронштейнів без скоби. Кронштейни дозволяють компенсувати нерівності і опуклості поверхні стін. У підсистемі «Комрад» застосовуються елементи з алюмінію марки 6060. Для підвищення корозійної стійкості може проводитися анодування кронштейнів. Тип і розміри кронштейнів залежать від структури стіни, а також застосовуваного облицювального матеріалу. Вильоти кронштейнів також залежать від товщини використаного утеплювача.

У системі представлені кронштейни з вильотами від 60 мм до 210 мм. В окремих випадках при недостатньому вильоті використовується подовжувач кронштейна. Несучі кронштейни сприймають вертикальні навантаження від власної ваги елементів системи. Горизонтальні – від тиску вітру. Вони жорстко з’єднані з несучою стійкою. Для сприйняття вертикальних навантажень несучі кронштейни додатково з’єднуються з несучою стійкою заклепками. Несучі кронштейни кріпляться на плитах перекриття, бетонних несучих елементах, металевих конструкціях. Опорні кронштейни сприймають тільки горизонтальні (вітрові) навантаження. Вони мають ковзне з’єднання з несучою стійкою і дозволяють несучої стійці міняти довжину внаслідок температурних деформацій. Тип (несучі або опорні) і розміри кронштейнів, анкерів і дюбелів визначається проектувальником у залежності від розрахунків на міцність. Конструкція кронштейнів допускає вирівнювання вертикальних стійок (несучих профілів) щодо площини стіни в межах ± 30мм. При значних відхиленнях поверхні стіни застосовують кронштейни більшої довжини або встановлюють подовжувач кронштейна.

4. Напрямні

Напрямна – це база. Несучі елементи, а саме, вентильований фасад за технологією кріплять на напрямну. При торцевому стикуванні (по вертикалі) напрямних необхідно витримувати зазор не менше 10 мм між торцями для компенсації лінійного температурного розширення. Напрямні служать для збору і передачі навантажень від облицювання фасаду на кронштейни. Також вони визначають геометричну площину фасадного облицювання. У системі навісного вентильованого фасаду із застосуванням HPL застосовуються L- та Т-образні профілі різних конфігурацій. Максимально допустима довжина направляючої – 4000 мм. При використанні більш довгих відрізків профілів, необхідні додаткові розрахунки.

Прихована система кріплення HPL панелей

5. Вентильовані фасади – елементи кріплення конструкції з HPL пластика – клейова система

Кріпленням облицювальних панелей виступають витяжні заклепки або клейова система. Заклепки мають широкий буртик. Можуть бути алюмінієві, нержавіючі або пофарбовані у колір RAL. Клейова система забезпечує невидиме кріплення фасадних плит HPL. Використання даної системи монтажу дозволяє вести монтаж облицювання фасаду швидше, ніж при механічному кріпленні. При механічному монтажі у точках кріплення виникають максимальні напруги, які можуть просто призвести до руйнування. У разі клейового з’єднання, напруга рівномірно розподіляються вздовж клейового шва по всій поверхні контакту. Отверділий пружний і еластичний клейовий шов довжиною 1,0 м і шириною 12,0 мм витримує навантаження до 3000 кг/м2 на відрив і до 1800 кг/м2 на зрушення. Він стійкий до вібрації, старіння, атмосферних впливів.

6. Елементи примикання – укіс, цоколь, парапет

У місцях примикання до віконних прорізів, парапетної і цокольної ділянках будівлі, застосовуються 2 види спеціальних елементів. Перший у вигляді профілів, гнутих листів та ін., або елементів, виконаних з самого облицювального матеріалу. Особлива увага, при цьому приділяється правильності виконання окремих вузлів.