Технологія монтажу НВФ

Принцип, призначення та переваги навісного вентильованого фасаду​

Навісний вінтильований фасад – система, що складається з облицювальних матеріалів, які кріпляться на оцинкований, сталевий, нержавіючий або алюмінієвий каркас до несучого шару стіни або монолітного перекриття. За зазором між облицюванням і стіною вільно циркулює повітря, яке прибирає конденсат та вологу з конструкцій.

Для додаткового утеплення будівлі до стіни, за допомогою тарілчастих дюбелів або гнучких зв’язків кріпиться мінераловатний утеплювач. Величина зазору між утеплювачем та внутрішньою стороною фасадної плити має бути не менше 40 мм (згідно з ДСТУ Б В.2.6-35:2008). Це дозволяє потокам повітря циркулювати між облицювальним матеріалом та стіною, висушуючи шар утеплювача у разі попадання на нього вологи. З метою запобігання вивітрюванню утеплювача він накривається вітрозахисною, паропроникною мембраною. Застосування вентильованого фасаду з утеплювачем виносить місце конденсації пара за межі несучих стін будівлі у зону утеплювача.

Дана система сприяє збереженню тепла у приміщенні, перешкоджає появі вогкості та суттєво зменшує кількість будівельного матеріалу, необхідного для будівництва стін будівлі, що веде до економії коштів при будівництві.

Монтаж панелей на клейову систему кріплення​

Роботи з приклеювання можуть виконуватися як у закритому приміщенні, так і на будівельному майданчику. Проте, місце проведення робіт має бути захищено від впливу несприятливих погодних умов та пилу. Під час нанесення температура повітря не повинна бути нижчою за +5 ºС або перевищувати +35ºС. Відносна вологість повітря не повинна перевищувати 75%. Протягом 5 годин після монтажу температура також не повинна бути нижчою за +5ºС. Температура елементів що потребують склеювання (фасадні панелі, основа) повинна бути мінімум на 3ºС вище температури точки роси повітря з метою запобігання утворенню конденсату на поверхнях.

Поверхні, що склеюються, повинні бути чистими, сухими і не мати масляних чи жирних забруднень. Після нанесення ґрунтовки склеюванні поверхні повинні бути захищені від бруду, пилу, тощо.

Важливо! Порядок і технологію монтажу плити на клейове з’єднання необхідно виконувати відповідно до технологічних карт постачальників виробників клейових систем.

В загальних випадках монтаж облицювальних панелей виконується наступним чином:

  • очистити зовнішню площину направляючої від різноманітного сміття та пилу;
  • алюмінієвий профіль необхідно зачистити абразивом або наждачним папером М40 або М50 в одному напрямку;
  • протягом 45-ти хвилин після обробки алюмінію абразивом, використовуючи очищувач, необхідно очистити (безворсовою ганчіркою змоченою в АКТИВАТОРІ), знежирити поверхню направляючої і почекати 20 хвилин для її висихання;
  • при необхідності посилення адгезії, на очищену суху поверхню направляючої наносять ґрунтовку. Також ґрунтовку наноситься і на ділянку HPL, що склеюється, і почекати 30 хвилин до його висихання;
  • після висихання ґрунту, по направляючій розміщають монтажну стрічку, яка надалі забезпечить тимчасову фіксацію плит, до повної полімеризації клею.

Важливо! Монтаж панелей має бути завершений протягом 15 хвилин з моменту нанесення клею.

  • використовуючи спеціальний монтажний пістолет, нанесіть клей на направляючий профіль, уздовж монтажної стрічки. Для ефективного та акуратного монтажу рекомендується використовувати трикутну насадку;
  • зняти захисну плівку з монтажної стрічки;
  • прикласти підготовлену плиту одночасно до направляючих.

Монтажна стрічка зразу фіксує положення плити, отже, після притиснення, намагатися переміщувати плити не рекомендується. При встановленні плит шви необхідно розраховувати виходячи з технологічного розширення HPL.

При монтажі плити на клейове з’єднання не допускається:

  • використання матеріалів від різних заводів виробників (несумісні);
  • установка плит без технологічного зазору;
  • підкладання сторонніх предметів, не передбачених системою, під плиту;
  • виконувати монтаж при температурі зовнішнього повітря нижче вказаної виробником;
  • виконувати монтаж не дотримуючись вимог технологічної карти заводу виробника клейової системи.

Монтаж панелей на механічну систему кріплення (на заклепку)

Діаметр висвердлених отворів під заклепки в панелях повинен бути більшим за діаметр самих заклепок, це залежить від необхідної величини компенсаційного зазору, він складається з діаметру заклепки плюс 2 мм на кожен метр матеріалу облицювання, починаючи з точки нерухомого кріплення (цей розмір повинен бути у робочому проєкті, якщо цього показника немає – його обов’язково треба запросити у автора робочих креслень).

Важливо! Перед тим як фіксувати панель у рухомій точці кріплення обов’язково встановити на заклепник спеціальну насадку «mouth piece», щоб забезпечити необхідний зазор 0,3 мм між панеллю та підсистемою, що гарантує необхідну компенсацію взаємних деформацій.

Для монтажу елементів вентильованого фасаду найчастіше застосовуються стандартні заклепки, а не шурупи, в яких є ризик викручування. При цьому вони можуть мати різний вид бортика:

  • збільшений виступаючий;
  • виступаючий.

Певному діаметру заклепки відповідає певний розмір її бортика, тому можна легко підібрати необхідне кріплення.

Принцип роботи заклепки. Заклепка складається з двох елементів: сама заклепка (гільза) та втулка. Втулка – це сердечник. Сердечник завжди виконаний із нержавіючої сталі, так як повинен бути щільнішим за гільзу. Гільза встановлюється в конструкцію, з’єднуючи профіль та кронштейн. Потім за допомогою заклепника (інструмент для роботи із заклепками) витягується сердечник з іншого боку. Серце має більший діаметр, ніж гільза.

В системі навісного вентильованого фасаду на алюмінієвих направляючих використовують заклепку: алюміній/нержавіюча сталь; нержавіюча сталь/нержавіюча сталь.

Монтаж алюмінієвої підсистеми

Підготовка поверхі до монтажу алюмінієвої підсистеми (інтер’єр):

Підготовка:

Монтаж підсистеми для HPL панелей повинен виконуватися після завершення підготовки поверхонь стін, суворо дотримуючись вимог ДСТУ Б В.2.6 – 35: 2008 пункти 8.1 – 8.18.

  1. Перед початком робіт монтажна бригада повинна перевірити готовність поверхонь до початку монтажу.
  2. Перед початком монтажних робіт здійснюється обстеження зон монтажу для визначення несучої здатності анкерних дюбелів.

При підготовці до монтажу попередньо виконуються наступні роботи:

  • визначення відхилень стін від вертикалі та горизонталі;
  • визначення місця розташування віконних/дверних відкосів;
  • визначення відстані між вікнами та перекриттям;
  • визначення відмітки розташування чистого полу та стелі.

Початок монтажних робіт:

Наступним етапом після виконання підготовчих робіт є розмітка стін для отворів під анкерні дюбелі та паралельно здійснюються випробування до несучої здатності елементів кріплення. Несуча здатність визначається шляхом пробної забивки дюбелів та їх витягання з фіксацією витягувальної сили. Допустиме навантаження визначається за результатами випробувань та рекомендацій виробників дюбелів, без попереднього випробування забороняється використання дюбелів та анкерів.

Якщо в процесі монтажу бригада монтажників виявила суттєві зміни в якості несучого конструктиву матеріалу стіни (неоднорідність, розшарування, ерозії, тощо) необхідно повідомити керівнику проєкту, виконробу та виконавця робочого проєкту для додаткового випробування несучої здатності дюбелів/анкерів не посередньо в цих зонах.

Наступним етапом є встановлення фасадного дюбеля, механічного анкеру або хімічного анкеру, в залежності від проєктного випадку та матеріалу стіни. Після виконання отвору його необхідно прочистити. Далі встановлюється терморозрив/прокладка та кронштейн, або терморозрив/прокладка та омега профіль, чи іншу вказану в проєкті підсистему і через ці деталі встановлюємо поліамідний (нейлоновий) дюбель та за допомогою допоміжного інструменту виконуємо обжим шурупа до регламентованого виробником обертаючого моменту. Дуже важливо доводити останні 10-20мм шурупа виключно динамометричним ключем до вказаного виробником показника обертаючого моменту.

По вертикалі та горизонталі кронштейни встановлюються з шагом встановленим робочим проєктьом. Далі встановлюють вертикальні несучі профілі. При цьому вставляють в тимчасовий зажим фасадний кронштейн, вирівнюють до проєктного положення і закріплюють за допомогою витяжних заклепок або саморізів.

Перед встановленням робочих заклепок всі тимчасові деталі фіксації треба демонтувати та замінити на вказані в проєкті. Варто використовувати алюмінієві заклепки з стальним сердечником, використання алюміниєвих заклепок з алюмінієвим сердечником не бажано.

Кінцевим етапом монтажу системи є встановлення зовнішньої обшивки, в якості якої використовуються HPL панель або керамогранітні плити.

Підготовка поверхі до монтажу алюмінієвої підсистеми (екстер’єр):

Перед початком робіт з монтажу системи необхідно:

  • Пройти інструктаж способів виконання монтажних робіт та з охорони праці та техніки безпеки на робочому місці;
  • Перевірити наявність засобів індивідуального захисту;
  • Перевірити працездатність і надійність закріплення будівельних лісів (або іншого виду обладнання для розміщення робітників та матеріалів);
  • Перевірити наявність і працездатність електричних інструментів;
  • Отримати від представника геодезичної служби прив’язки розбивочних вісей для установки кронштейнів та рівня старту монтажу;

На початку робіт з монтажу підсистеми провести ретельне дослідження:

  • Площинності всіх частин фасаду, з метою визначення ступеня відхилення поверхонь і граней від вертикалей до горизонталей;
  • Відхилення конструкцій віконних і дверних прорізів від проєктних розмірів:
  • Вертикальність кронштейнів, що встановлюються по одній осі (виміряють відвісами, кинутими по всій висоті фасаду);
  • Горизонтальність віконних і дверних конструкцій, парапетів, конструкцій з метала і т.д .;

Порядок виконання робіт:

  • Монтаж терморозривів та кронштейнів;
  • Монтаж утеплювача і вітробар’єра;
  • Монтаж вертикальних або горизонтальних направляючих профілів;
  • Монтаж конструкцій, необхідних для установки: парапетів, віконних укосів і т.д.
  • Монтаж HPL панелей GENTAŞ, керамогранітних плит Kalesinterflex тощо;
  • В процесі монтажу елементів системи виконувати поопераційний контроль якості робіт і готувати акти прихованих робіт.
  • Виконати розмітку для свердління отвору під установку кріпильних виробів.

Кріпильні вироби поділяються на 3 типи:

  1. Фасадний дюбель – застосовується для кріплення опорного кронштейна, який сприймає вітрове навантаження. Таке кріплення використовується для кріплення в цеглу, газоблок, піноблок, ракушняк і інші пористі або пустотілі матеріали.
  2. Механічний анкер розпірного типу – застосовується для кріплення несучого кронштейна, який сприймає вертикальні і вітрові навантаження.
  3. Хімічний анкер – універсальний анкер, який застосовується на всіх видах основи, де неможливо встановити фасадний дюбель або механічний анкер. Даний анкер можна застосовувати як для несучого, так і для опорного кронштейну.
  • Коли розмітку кронштейнів на фасаді завершено приступити до буріння отворів (виконувати механізованим інструментом обертальної дії), за допомогою:

перфоратора (з відбійним впливом свердла з твердосплавним наконечником) в міцних повнотілих основах, таких як монолітний бетон, бетонні блоки, повнотіла цегла;

дрилі (без відбійного впливу спеціального свердла) в пустотілих, щілинних керамічних блоках, пористих елементів заповнення кладки. У пористих матеріалах  свердління за допомогою перфоратора може привести до розбивання отвору або матеріалу стіни;

  • Діаметр свердла повинен дорівнювати діаметру анкерного кріплення крім газобетону або іншого пористого матеріалу, при його застосуванні з нейлоновим фасадним дюбелем отвір повинен бути на 1 мм менше зовнішнього діаметра дюбеля. Глибина отвору повинна перевищувати глибину анкерування дюбеля, як мінімум на 5-10 мм. Якщо отвір просвердлений помилково, то нове повинно бути від помилкового на відстані як мінімум однієї глибини виконаного отвору. Установку фасадних дюбелів в шви кладки забороняється.

Виконання монтажу фасадних дюбелів (використовується опорних кронштейнів):

  • Встановити нейлонову гільзу фасадного дюбеля в підготовлений отвір стіни, прокрутка гільзи в стіні – недопустима. Пошкодження гільзи не допускається. Кронштейн фіксують до стіни обов’зково через терморазрив.

Для механічного анкера розпірного типу (використовується для несучих кронштейнів):

  • Встановити терморозрив і кронштейн, через кріпильний отвір в кронштейні встановити в отвір стіни так, щоб стрижень анкеру виступав з опорної площини кронштейна на розмір, передбачений рекомендаціями виробника анкерного кріплення.
  • Встановити шайбу і закрутити гайку. Момент затяжки перевіряється за допомогою динамометричного ключа і не повинен перевищувати рекомендованого виробником кріплення. Не допускається недостатнє закручування фіксуючої гайки, кронштейн повинен бути щільно притиснутий анкерним кріпленням і не повинен вільно обертатися навколо осі анкерування.

Для хімічного анкера (використовується для всіх типів кронштейнів):

Порядок установки хімічного анкера, рекомендується проводити згідно з рекомендаціями виробників кріплення (зазвичай пишуть на упаковці).

Загальний порядок монтажу та розмітки кронштейнів:

Встановлюються в проєктне положення несучі кронштейни. Натягується нитка або лазерним рівнем проводиться вісь кронштейнів. Відповідно до кроку кронштейнів, зазначеного у проєктній документації, встановлюються наступні кронштейни. Відбиваємо та проводимо вісь для опорних кронштейнів з кроком вказаним в проєкті.

Встановлення утеплювача та вітропаробар’єру

  • Конструкції фасадної теплоізоляції повинні витримувати позитивні та негативні вітрові навантаження, навантаження від власної ваги, навантаження від двобічного зледеніння личкувального шару, температурних та кліматичних впливів для відповідного району будівництва з урахуванням висоти влаштування.
  • Для підвісних вентильованих фасадів зазвичай використовується негорюча мінераловатна плита. Як утеплювач можна використовувати водостійку, мінеральну вату. Плити утеплювача кріпляться до зовнішньої стіни в один або два шари. Тип і довжина тарільчатого дюбеля визначаються з урахуванням даних виробника в залежності від товщини утеплювача та довжини встановлення в тіло стіни в залежності від матеріалу (в середньому на 80мм ).
  • При одношаровому утепленні, листи утеплювача необхідно кріпити на 5 дюбелів для одного листа утеплювача. При двошаровому утепленні листи утеплювача необхідно монтувати з перев’язкою 1-го і 2-го шарів. Листи утеплювача необхідно кріпити на 10 дюбелів на 1 м.кв.
  • Утеплювач повинен щільно прилягати до основи всією своєю площею тому це веде до втрати тепла і утворення конденсату на поверхні стіни. Плити утеплювача стикувати щільно один до одного, зазори і щілини неприпустимі. Неприпустимо зминання утеплювача тарільчатими дюбелями.
  • При встановлених віконних і дверних обрамлень утеплювач монтують впритул до них (без зазорів). При відсутності обрамлень утеплювач необхідно укладати з припуском не менше 50 мм в глиб віконного (дверного) прорізу, з подальшою підрізкою при монтажі обрамлень.
  • Місця проходження кронштейнів крізь утеплювач рекомендується виконувати способом прибивання. Торець кронштейна прорізає при цьому утеплювач. Дозволяється робити в місці проходження кронштейнів хрестоподібний або вертикальний надріз. Неприпустимо встановлювати плити утеплювача з зазором між ними.
  • Утеплення цоколю рекомендується утеплювати матеріалом, який не втрачає своїх властивостей при попаданні вологи (наприклад, ЕППС). При цьому, дане рішення повинно бути передбачено проєктом. Кріплення цокольного утеплювача виконувати за таким же принципом, як і основного утеплення. Стики плит рекомендовано заповнити монтажною піною.

Встановлення направляючих

Монтаж напрямних необхідно монтувати в наступній послідовності:

  • Стартову направляючу вставити в затискний паз несучих і опорних кронштейнів.
  • За допомогою геодезичної служби або спеціального обладнання, виставити напрямну в площину в рамках допусків по проєкту. Точки прив’язки площині повинні бути вказані в проєкті.
  • Виконати фіксацію напрямної з несучим кронштейнів.
  • Виконати фіксацію з опорним кронштейнів. фіксація виконується заклепками.
  • Фіксації кронштейнів виконувати згідно з проєктною документацією.
  • Повторити такі самі дії з протилежної сторони фасаду.
  • Перевірити вертикальність і відхилення від площини напрямних. Відхилення повинні бути в рамках допуску. Допуски перевіряємо згідно ДСТУ Б.В.2.6-35:2008 п.5.1.8. таблиця 1, п.6.

Очищення HPL панелей

Наступна інструкція підходить для періодичного очищення/обслуговування та для очищення після монтажу (залишки клею тощо).

Використовуйте не абразивну тканину (тканина на основі бавовни/тканина з мікрофібри Vileda® або аналоги) змочену одним з наступних чистячих засобів:

  • 5% мильним розчином (для цього підходить будь-яке господарське мило).
  • Антистатичний очищувач + Компонент для догляду за пластиком (AKU) від Burnus® або аналоги.
  • Oxivir Plus Spray (Вироблено компанією Diversey – www.diverseysolutions.com) або аналоги .
  • Sprint Spitfire Spray (Вироблено компанією Diversey – www.diverseysolutions.com) або аналоги .

Важливо! Усі механічні системи очищення, наприклад обертальні щітки / шкребки і т. д. неприйнятні, оскільки можуть завдати стійкого пошкодження поверхні.

Протріть поверхню не абразивною тканиною для видалення будь-яких залишків очищувача.

Протріть поверхню не абразивною тканиною, змоченою звичайною водою та залиште поверхню на 5 хвилин, щоб вона висохла.

Очистіть поверхню сухою тканиною.

При підготовці очищувачів дотримуйтесь інструкцій виробника.

Важливо! Для очищення поверхні панелі не слід використовувати наступні хімічні речовини:

Тверді сполуки: Гідроксид амонію, Гідроксид натрію, Гіпохлорит натрію, Хлорид натрію.

Кислотні сполуки: Соляна кислота, сірчана кислота, азотна кислота, фосфорна кислота, оцтова кислота, гідрофторидна кислота, хромолева кислота, формальдегід, мурашина кислота, фенол.

Реактиви: Нітрат срібла, Перманганат калію, Хлорид заліза (III), Сульфат міді, настоянка йоду.

Органічні розчинники: фурфурол, ацетон, етиловий спирт, бутанон, метиленхлорид, етилацетат, н-бутилацетат, н-гексан, метиловий спирт, метилізобутилкетон, тетрагідрофуран (ТГФ), толуол, трихлоретилен, ксилен, метил віолет 2Б.

Органічні сполуки: моноетиленгліколь (МЕГ), діетиленгліколь (ДЕГ).

Обробка HPL панелей

Для розпилювання HPL панелей GENTAŞ використовуйте твердосплавні дискові пилки. Для більшого ресурсу інструменту рекомендовано використовувати алмазні пилки. Для розпилювання рекомендуються такі форми зуба: скошений (WZ/FA), плоский/трапецоїдний (FZ/TR) швидкість різання 50-60 м/с, подача на зуб 0,02-0,04 мм/зуб. Висока швидкість різання дає відмінну якість кромки, але знижує термін служби інструменту. Швидкість подачі залежить від товщини панелі, 6-8 м/хв буде оптимальна для хорошого результату. Необхідно робити торцювання панелі по 1 см з кожного боку для ідеальної геометрії виробів.

Глибина (висота) ріжучого інструменту над рівнем матеріалу: 25-35 мм, відхилення від рекомендованих значень впливає якість кромки виробу.

Якщо Ви використовуєте ручну циркулярну пилку для розпилювання HPL-панелей – використовуйте направляючу шину. При випилюванні лобзиком необхідно додатково обробити гострі краї за допомогою заокруглення. Підберіть оптимальну швидкість подачі інструменту, щоб уникнути пошкодження країв. Усі внутрішні кути необхідно виконувати заокругленими по радіусу не менше 4 мм. Задирки усуньте за допомогою наждачного паперу або шліфувальної машинки.

Свердлити HPL панелі можна ручним дрилем, на стаціонарному свердлильному верстаті або за допомогою фрезерного верстата ЧПУ (CNC). Використовуйте свердла зі швидкорізальної (HSS) сталі або твердосплавні (типу H) з малим кутом нахилу канавок та кутом при вершині ≤ 90 . При використанні ручного дриля обов’язково використовуйте центруюче свердло. Якщо свердління виконується не наскрізь, в тілі панелі потрібно залишати 2мм, при свердлінні використовується свердло ꬾ на 0.5мм менше різьби гвинта.

Мінімальна та максимальна відстані між центром отвору та кромкою панелі.

Максимальна відстань між точками кріплення залежить від товщини панелі (точне значення розраховується за конкретним проєктом з урахуванням вітрових навантажень, висоти будівлі та застосовуваної підсистеми).